День незалежност╕ кра╖ни - це не лише головне державне свято, але й пол╕тичний Новий р╕к. Як в╕домо, саме у Новий р╕к прийнято п╕дбивати п╕дсумки ╕ планувати майбутн╓. Про сво╓ бачення нов╕тньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни та ╖╖ найближч╕ перспективи розпов╕да╓ сьогодн╕ л╕дер пол╕тично╖ парт╕╖ Л╕беральна Укра╖на Павло В'ялов.
"Реальний прорив до незалежност╕ нашо╖ кра╖ни розпочався з л╕беральних реформ, як╕ запровадив Михайло Горбачов"
- Переконаний, що ╕деали свободи були завжди близьк╕ народов╕ Укра╖ни. Приклад╕в цьому в наш╕й ╕стор╕╖ чимало. Починаючи з традиц╕й Ки╖всько╖ Рус╕ ╕ козацько╖ доби, коли до влади приходили харизматичн╕ л╕дери, як╕ намагались створити свою державу, ╕ зак╕нчуючи под╕ями, що трапилися 20 рок╕в тому. Йдеться ╕ про в╕дстоювання нац╕онально╖ ╕де╖ укра╖нськими дисидентами, ╕ про студентське голодування 1990 року на ки╖вському Майдан╕, ╕ про велику к╕льк╕сть ╕нших под╕й.
Однак, незважаючи на багат╕ традиц╕╖ боротьби за свободу ╕ незалежн╕сть, 14 рок╕в тому незалежна Укра╖на стала можлива саме як л╕беральний проект. Велика заслуга в цьому першого (в╕н же залишився ╕ останн╕м) президента СРСР. Адже реальний прорив до незалежност╕ нашо╖ кра╖ни розпочався з л╕беральних реформ, що з 1985 року запроваджував Михайло Горбачов. На в╕дх╕д в╕д тотал╕таризму та спробу розбудови демократичного сусп╕льства тод╕ спрацювала, насамперед, пол╕тика гласност╕. Гласност╕ - як довгооч╕кувано╖ можливост╕ в╕льно висловлювати свою думку, гласност╕ - як процесу прийняття прозорих р╕шень. Тобто т╕ справжн╕ для кожно╖ мислячо╖ людини ц╕нност╕, як╕ й лежать в основ╕ л╕берал╕зму. Саме при Горбачов╕ уперше за багато рок╕в почали пробиватися паростки ринкових в╕дносин. Здатн╕ пл╕дно працювати люди, як╕ вм╕ють думати, стомлен╕ зр╕внял╕вкою, врешт╕-решт, отримали над╕ю на зм╕ну свого життя на краще.
"Незалежн╕сть необх╕дно було вибороти"
- Оц╕нок життя впродовж минулих 14 рок╕в, звичайно, чимало. Проте, як на Вашу думку, чому з тим, з чим впоралися прибалти, як╕ вийшли з╕ складу Союзу всього на р╕к ран╕ше, дотепер не в змоз╕ впоратися в Укра╖н╕?
- Вони були б╕льше готов╕ до здобуття ц╕╓╖ свободи, н╕ж Укра╖на в ц╕лому. Позначився час знаходження в межах СРСР. 1991 року п╕д враженням в╕д ДКНП ми вс╕ майже одноголосно обрали незалежн╕сть. При цьому б╕льш╕сть населення в╕ддавала голоси не ст╕льки за саме цей статус, ск╕льки за свободу в ус╕х ╖╖ проявах. Свободу слова, можливостей ╕ нав╕ть за ринкову економ╕ку в тому на╖вному розум╕нн╕, що було тод╕: як т╕льки вс╕м усе дозволять, усе в╕дразу в магазинах ╕ з'явиться. Тобто, усв╕домлено або не ц╕лком, укра╖нц╕ обирали л╕беральний шлях розвитку.
Однак, якби не трапилася спроба серпневого заколоту, за незалежн╕сть Укра╖ни необх╕дно було б ще поборотися. Нав╕ть Зах╕дна Укра╖на, що досить активно боролася за власну державу, виявилася не ц╕лком готовою прийняти такий царський подарунок. З одного боку - зд╕йснилося, ось воно. З ╕ншого - держава своя, але не зовс╕м така, як хот╕лося. ╤ хоча Укра╖на ╓ л╕беральним проектом, ми увесь час намага╓мося наповнити його якимось ╕ншим зм╕стом: в╕дносини усередин╕ кра╖ни лише в╕ддалено нагадують його суть. Я переконаний, що вс╕ лиха нашо╖ держави трапляються саме через цю нев╕дпов╕дн╕сть внутр╕шнього наповнення зовн╕шньому вигляду. Таке враження, що пост╕йно у нов╕ м╕хи залива╓мо старе вино. А пот╕м диву╓мося, що з нашою кра╖ною щось не так.
Згодом в Укра╖н╕, що зовн╕ рухалася л╕беральним курсом - свободи вибору, слова, можливостей - утворився симб╕оз л╕беральних ╕ парт╕йно-номенклатурних повед╕нкових моделей. Особливо це добре видно на приклад╕ розвитку б╕знесу, що склада╓ться ╕з двох г╕лок. Перша - це б╕знес, т╕сно пов'язаний з державними структурами. Колишн╕ комсомольськ╕ та парт╕йн╕ функц╕онери, сп╕вроб╕тники спецслужб, люди з оточення перших двох президент╕в, як╕ мали можлив╕сть приватизувати п╕дпри╓мства фактично за коп╕йки. ╤ друга - б╕знес, напевно, у справжньому значенн╕ слова. Здеб╕льше - др╕бний ╕ середн╕й, зр╕дка - великий кап╕тал. Той б╕знес, що виник буквально з н╕чого, найчаст╕ше - з кооперативного руху. Хтось взагал╕ починав як "човник" ╕ поступово прийшов до розвитку власного виробництва.
Саме з таких людей утворюються середн╕й клас ╕ ел╕та кра╖ни. Головне - ╖м не заважати. Але саме це в колишньо╖ номенклатури виходить погано. Оск╕льки парт╕йна ел╕та встановлювала в╕дносини ще за радянськими зразками, але - без тих стримуючих фактор╕в, що були притаманн╕ радянськ╕й систем╕. Тобто, укра╖нське сусп╕льство розвивалося так би мовити одночасно у двох вим╕рах.
У друг╕й половин╕ 1990-х, доки ц╕ протир╕ччя ще не дуже загострилися, це нав╕ть сприяло п╕дйому економ╕ки. Згадайте, тод╕ складалося враження, що через якихось п╕вроку впаде манна небесна. П╕сля цього наступив пер╕од розчарування та б╕дност╕. А пот╕м п╕шов в╕дх╕д в╕д власне л╕беральних ╕дей. ╤, цей в╕дх╕д, вважаю, ╕ був помилкою: незалежна Укра╖на з'явилася й розвивалася як л╕беральний проект, ╕ як т╕льки ми про це забува╓мо, починають спостер╕гатися певн╕ под╕╖, що повертають нас на цей шлях. Помаранчева революц╕я - типовий приклад боротьби за л╕беральн╕ ц╕нност╕.
"Протистояння 2004-го було л╕беральним за сво╓ю суттю"
- Павле ╤вановичу, ви вважа╓те, що Помаранчева революц╕я 2004 року була л╕беральною?!
- За сво╓ю суттю - безумовно. Передумови для не╖ почали зароджуватися у сусп╕льств╕ разом з обмеженням прав ╕ свобод та побудовою системи ще б╕льш жорстко╖ ╕ регламентовано╖ н╕ж та, що була в СРСР. Я не прихильник паплюження всього, що було зроблено протягом 14 рок╕в незалежност╕, але саме невдоволен╕сть ситуац╕╓ю, що склалася, стала поштовхом для укра╖нських громадян до висловлювання сво╓╖ позиц╕╖. Взагал╕, я переконаний, що саме л╕беральн╕ ц╕нност╕ - у м╕ру свого розум╕ння - в╕дстоювали люди, так би мовити, з обох бок╕в барикад.
- Вибачте, але стверджувати, що б╕ло-син╕й таб╕р теж постав, щоб в╕дстоювати принципи л╕берал╕зму, зда╓ться, деякий переб╕р нав╕ть для л╕дера л╕берального руху в Укра╖н╕:
- Дозвольте з вами не погодитися. Н╕хто не заперечу╓, що значна частина "помаранчевих" вийшла на Майдан у Ки╓в╕ та центральн╕ площ╕ по вс╕й кра╖н╕ не т╕льки ╕ не ст╕льки через Ющенка, ск╕льки за ╕дею. В╕ктор Ющенко був лише консол╕дуючою ф╕гурою, навколо яко╖ з╕бралися т╕, хто прагнув захистити особист╕й виб╕р ╕ свободу. Свободу вибору на виборах (вибачте за мимов╕льну тавтолог╕ю), свободу вибору в економ╕ц╕, свободу вибору в пол╕тиц╕ тощо. Не випадково гасло "Свободу не спинити" виявилося найб╕льш адекватним ╕ ключовим для сприйняття.
Парадокс поляга╓ в тому, що й ╕нша, б╕ло-синя сторона, теж боролася за л╕беральн╕ ц╕нност╕. Але - у сво╓му розум╕нн╕. Вони боролися проти помаранчевих, яких, на ╖хню думку, купили американц╕. Вони боролися проти св╕тового порядку, що нав'язують Укра╖н╕ Америка ╕ ╢вропа. Вони боролися проти кандидата в президенти, що уособлював цей чужий порядок, що нав'язу╓ться ззовн╕. В╕дпов╕дно, ╖хн╕й виступ теж ╓ сво╓р╕дним виступом за свободу - за свободу жити за власною програмою ╕ власним сценар╕╓м. Наприк╕нц╕ минулого року вперше в нов╕тн╕й ╕стор╕╖ Укра╖ни ми нарешт╕ в╕дчули себе як нац╕я ╕ взяли на себе в╕дпов╕дальн╕сть за особисту свободу.
Так, хтось ╕з ман╕фестант╕в, прикриваючись ╕де╓ю, при╖хав погуляти, посп╕лкуватися, подивитися столицю. Але в той же час багато хто зум╕в перебороти пасивн╕сть та страх, зважився на вчинок. ╤ представники й перших, ╕ других настро╖в були на Майдан╕ ╕ з того, ╕ з ╕ншого боку. Тому насправд╕ обидва потоки сходяться. А Майдан ╕ зараз залиша╓ться якимось м╕рилом свободи та в╕дпов╕дальност╕ за власн╕ д╕╖ ╕ за власн╕й виб╕р. Етапом, з якого почина╓ться справжн╓ доросл╕шання нац╕й, яка зараз так потребу╓ консол╕дац╕╖.
"Патернал╕зм - це шлях у н╕куди"
- Павле ╤вановичу, вибачте, що ╕рон╕зую, але чи не зда╓ться вам, що з кожним м╕сяцем роботи нового уряду й в "помаранчевих", ╕ в "б╕ло-син╕х" з'явля╓ться нова об'╓днуюча "╕дея" - критика вс╕х ╕ вся? Загляньте хоча б на форум будь-якого громадсько-пол╕тичного сайту в ╤нтернет╕. Суть цих д╕алог╕в нер╕дко зводиться до "Як же вони могли?!" - "А ми вам про що казали?"
- Я би не став змальовувати все так однозначно. Почнемо з того, що з людьми, як╕ перебувають сьогодн╕ у керма влади, було пов'язано занадто багато над╕й. ╤ розчарування в так╕й ситуац╕╖ неминуч╕: вони наступають майже завжди, коли мета досягнута, але виявля╓ться, що ти отримав не зовс╕м те або нав╕ть зовс╕м не те, чого прагнув. Зараз уже усе б╕льше людей почина╓ розум╕ти, що патернал╕стська пол╕тика - це насправд╕ шлях у н╕куди, оск╕льки ╓ благодатним середовищем для утриманц╕в вс╕ляких мастей.
Кр╕м того, такий п╕дх╕д в дуже багатьох вибива╓ ╜рунт для прояву ╕н╕ц╕ативи. Частина тих, хто вийшов у самост╕йне плавання, уже почина╓ згортати св╕й б╕знес, оск╕льки задиха╓ться в╕д податк╕в.
- Ваш╕ пропозиц╕╖?
- Необх╕дно ч╕тко визначити, яку кра╖ну ми буду╓мо, яке сусп╕льство ми хочемо бачити в майбутньому, який громадянин повинен бути в наш╕й кра╖н╕. ╤, залежно в╕д в╕дпов╕дей на ц╕ запитання, вибудовувати державну пол╕тику, у тому числ╕ й у соц╕альн╕й сфер╕. Ми ж продовжу╓мо грузнути в непродуктивних стереотипах у сусп╕льств╕: зам╕сть того, щоб привести державну пол╕тику у в╕дпов╕дн╕сть до вимог ситуац╕╖, в як╕й ми перебува╓мо, продовжу╓мо в╕дтворювати в╕дносини, що були притаманн╕ колишн╕й держав╕. На м╕й погляд, необх╕дно зм╕нити сам п╕дх╕д до стимулювання укра╖нц╕в ╕ надавати можлив╕сть заробляти вс╕м, хто хоче це робить.
У певному розум╕нн╕ нам потр╕бно "виростити" в╕дпов╕дальних громадян, як╕ будуть спроможн╕ усп╕шно реал╕зувати проект Укра╖нсько╖ державност╕. Саме це - одне з найважлив╕ших завдань, що сто╖ть перед ус╕ма св╕домими пол╕тичними силами нашо╖ кра╖ни. Спод╕ваюся, що в 2006 роц╕ ╕з приходом у парламент розумних, прагматичних, сильних, широко мислячих людей законодавча влада здобуде необх╕дну силу, щоб запропонувати Укра╖н╕ проект г╕дного майбутнього.
Кожний народ вибира╓ таких правител╕в, яких заслугову╓. Я впевнений, що народ Укра╖ни заслужив право бути в╕льним, заможним ╕ незалежним. З╕ святом, ╕з Днем незалежност╕! ╤ нехай все задумане зд╕йсниться!
