Програма - Партія Ліберальна Україна

УКР

РУС

ENG

ПРОГРАМНІ ЗАСАДИ

	Програма

	Статут

	Історія

	Членство в партії

СТРУКТУРА

	Керівництво

	Керуюча рада

	Ревізійна комісія

	Регіональні організації

СИМВОЛІКА

З'ЇЗДИ

	V з'їзд Ліберальної України

	VII з'їзд Ліберальної України

ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

	Наукові конференції

	Лібералізм у світі

	Лібералізм в Україні

ПРЕС-ЦЕНТР

	Новини

	Анонси

	Заяви

	Виступи/Інтерв'ю

	Преса про нас

ФОТОГАЛЕРЕЯ

КОНТАКТИ

Пошук по сайту

Програма політичної партії
Ліберальна Україна

Ідейно-теоретичні основи
Суспільно-політична сфера
Органи державної влади
Регіональна політика і самоврядування
Економічна політика
Село і аграрна політика
Соціальна сфера, політика в галузі охорони здоров'я, сім'ї, молоді та дитини
Наука та освіта
Духовна, національно-культурна, релігійна сфера
Екологічна політика
Зовнішня політика
Національна безпека та оборона

I. Ідейно-теоретичні основи

Ліберальна Україна засвоїла найефективніше ідейно-теоретичне надбання українського та світового лібералізму, який впродовж двохсот попередніх років залишається аргументаційно найпотужнішою, мотиваційно найбільш спонукальною і праксіологічно найбільш ефективною ідейно-світоглядною доктриною.

Ліберальна Україна має честь ідейно, ціннісно і світоглядно бути причетною до політичної ідеології, яка зробила найбільший внесок у розробку принципів демократії: зокрема, у впровадження ідей парламентського та конституційного правління, поділу влад, забезпечення політичних прав громадян, рівності всіх перед законом, суверенітету народу, плюралізму, поваги до гідності людської особистості тощо. Той формат норм суспільного життя, до якого звик громадянин кожного сучасного демократичного суспільства, є результатом втілення саме ліберальних ідей. Соціальні ж проблеми, які притаманні сучасному суспільству, здебільшого виникають внаслідок ігнорування чи спотворення принципів лібералізму.

У розвинених країнах у ефективності й безальтернативності ціннісних та світоглядних пріоритетів лібералізму переконалися на практиці, в процесі виробництва матеріальних та духовних благ. Фактично весь прогрес у науково-технічній галузі, матеріальному та духовному виробництві кількох попередніх століть є здобутком в першу чергу лібералізму.

Основними цінностями лібералізму, які поділяються і впроваджуються Ліберальною Україною, є:

Індивідуальна свобода, гідність, терпимість, усвідомлення відповідальності людини за свої дії, а також права особи на самореалізацію.
Свобода індивіда від зовнішнього примусу, від надмірного політичного та соціального контролю з боку держави. Всі форми спадкоємної влади і станові привілеї не мають законної сили, натомість провідне значення відводиться природним здібностям людини.
Визнання приватної власності критерієм і гарантом свободи. Основа свободи - вільне підприємництво за наявності реального конкурентного середовища.
Сфера індивідуальної активності повинна бути захищена від надмірного втручання ззовні (здебільшого з боку держави і церкви). Функціональне покликання держави полягає в підтримці порядку, створенні необхідних умов для вільної економічної діяльності та захисті країни від зовнішньої агресії. Головне завдання держави - стояти на сторожі прав особи.
Право і закон є інструментом, який гарантує людині свободу вибору форм діяльності та моральних цінностей.
Особа не повинна ігнорувати суспільні норми та правила; вона зобов'язана нести відповідальність перед суспільством за дії, які виходять за межі особистого життя, приватності.

Визнання саме за свободою природного і невідчужуваного від людини статусу зумовлене логікою історичного процесу: людина та її свобода існувала значно раніше суспільства та держави, тому ні суспільство, ні держава не мають права позбавляти будь-кого первісного права на свободу.

Свобода передбачає реалізацію невідчужуваних прав, які утворюють простір, де людина може діяти вільно, на власний розсуд, визначаючи напрямки своєї життєдіяльності. Перелік таких фундаментальних прав містить базисні людські права й свободи (право на життя, свободу вільно обирати заняття, свободу слова і совісті, свободу самовираження в усіх сферах соціального і приватного буття, свободу асоціацій, право власності і можливість розпоряджатися нею), а також політичні права, що утверджують принципи конституціоналізму (право обирати представників влади і контролювати їх, право висувати свою кандидатуру на виборах в усі органи і структури влади, право на гарантований захист закону, право на вираження протесту законним шляхом та інші).

Свобода в усіх її проявах - політична, економічна, культурна - це надійна запорука розквіту держави та підвищення рівня життя й самореалізації кожної людини. Історичний досвід кількох попередніх століть довів: найбільшого розквіту досягли ті країни, чиї громадяни мали найвищий рівень свободи; і навпаки - країни, які обмежували свободу, неухильно скочувалися у прірву стагнації, зазнавали краху.

На тверде переконання Ліберальної України, ідея свободи може бути реалізована лише у тісній взаємодії з ідеєю власності, оскільки будь-яка вільна, творча діяльність заснована в першу чергу на впевненості, що результати цієї діяльності не будуть відчужені чи експропрійовані. Якщо ж право власності не гарантоване, то відсутні й гарантії того, що індивід зможе вільно розпоряджатися результатами своєї діяльності. Як наслідок - зникає сама спонука, передумова і мотивація ефективного розвитку не лише індивіда, а й суспільства в цілому.

Визнаючи ідеали індивідуальної свободи в якості універсальної і основної мети, від виконання якої залежить ефективність самореалізації як окремого індивіда, так і суспільства в цілому, Ліберальна Україна водночас достеменно усвідомлює, що свобода, зведена в ранг абсолюту, може вилитися у соціально деструктивні дії, тому принцип свободи слід органічно доповнити індивідуальною відповідальністю і правовою рівністю усіх людей. Таким чином, право на індивідуальну свободу, на те, щоб відрізнятися від інших і бути собою, урівноважується визнанням гідності кожної людини, поваги і терпимості до інших.

Мета Ліберальної України - створити вільну країну для вільних людей. Тільки вільна людина в умовах розвиненого громадянського суспільства та соціально відповідальної ринкової економіки може змінити на краще саму себе і світ в цілому.

Досягнення мети вільної людини у вільній державі є можливим лише за умови реформування економічної, соціально-політичної та громадської сфер життя з метою створення системи справедливого, заснованого на законі судочинства, чітко впорядкованої і регламентованої діяльності правоохоронних органів.

Оскільки останнє слово - за правом і законом, то наріжним каменем пріоритетних суспільних перетворень стає діяльність судових органів узагалі і судова реформа зокрема, яка повинна передбачити незалежність судів та суддів, кваліфікаційну переатестацію суддів та узгодження українського законодавства і практик його застосування з європейськими стандартами.

Правоохоронні органи покликані служити народу України, охороняти громадський порядок, захищати життя, здоров'я, честь та майно громадян від протиправних зазіхань. Такі високі обов'язки можуть гідно виконувати лише професійно підготовлені, соціально захищені, високоморальні, фізично та психічно здорові люди.

Україна може і повинна стати повноцінною європейською державою, громадяни якої мають всі можливості реалізувати свої права та свободи, здобути якісну освіту, високооплачувану роботу, отримувати якісне медичне обслуговування.

Наша мета - побудова країни, в якій панує верховенство закону, в якій кожен може захистити свої права в суді, в якій гарантовані свобода думки, свобода слова, свобода совісті, в якій чиновники компетентні і доброзичливі. Це - країна, яку шанують і люблять її власні громадяни і до якої з повагою ставляться у світі.

Ліберальна Україна послідовно і неухильно обстоює:

формування суспільства рівних можливостей;
право приватної власності недоторкане (виняток складають лише випадки, коли приватна власність здобута незаконним шляхом);
відкритість, публічність політики та економіки засобом обґрунтованості мотивів і пріоритетів, прозорості правил і процедур;
розвиток реального конкурентного середовища;
дотримання законності і правопорядку;
надійний захист прав і свобод;
принципи толерантного і правового розв'язання міжнаціональних, міжконфесійних та інших протиріч і конфліктів.

повернутися до змісту

II. Суспільно-політична сфера

Попередній політичний режим підвів країну до системної суспільно-політичної кризи, першим кроком до виходу з якої була Помаранчева революція - ліберальна як за своєю ідеологією, так і за методами здійснення. Подолання системної кризи вимагає ефективного системного підходу. Наступним кроком має бути кардинальне очищення України від наслідків тоталітаризму, авторитаризму і всевладдя кримінально-кланових угруповань, формування повноцінного громадянського суспільства, зростання якості життя та духовне відродження.

Ліберальна Україна формує своє ставлення до сучасної політичної дійсності держави першочергово на підставі двох оцінок: по-перше, функціональної дієздатності влади, по-друге, обґрунтованості претензій представників колишньої влади на повноваження ефективної опозиції.

З огляду на формат попередньої влади, яка стала політичною опозицією (у розрізі як політичних сил, так і окремих персоналій) падіння до неї суспільної довіри є процесом об'єктивним і закономірним. З іншого боку, ефективність кадрових призначень нової влади як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, також часто викликає тривогу. Отже, до основних суспільно-політичних проблем сучасної України слід віднести:

Непереконливість і неприйнятність для широкого загалу значної кількості кадрових призначень, неартикульованість пріоритетів влади (особливо на регіональному та місцевому рівнях).
Невизначеність як у часовому форматі, так і по суті реприватизаційних процесів і процедур.
Відсутність концептуальної єдності окремих сегментів та персоналій влади щодо ієрархії суспільно-політичних пріоритетів та засобів їх досягнення.

Енергійних і ефективних кроків потребує підвищення рівня національної консолідації: слід підвести риску під минулим і зосередити всі зусилля на досягнення гідного майбутнього, яке буде оптимальним і спільним для всіх і кожного, незалежно від політичних вподобань, регіонів проживання, національності, конфесії, мови, віку, статі і тощо.

Нагальною потребою є розробка і реалізація стратегії всеосяжної консолідації українського суспільства. Йдеться, зокрема, про:

досягнення національного консенсусу щодо стратегічних пріоритетів розвитку України;
консолідацію українського соціуму шляхом подолання як об'єктивних (зумовлених перебігом попереднього історичного процесу), так і штучних й інспірованих ззовні (з-за меж України) протиріч регіонального, конфесійного, етнічного, мовного та інших факторів;
поліаспектне (розраховане на різні соціальні, вікові, освітні, культурні верстви сучасного українського суспільства) пропагування переваг тісної консолідації і солідаризації українського суспільства, акцентування уваги на безпосередній залежності між рівнем консолідованості українського соціуму та успішністю кожного громадянина України - безвідносно до його особливостей та характерних ознак;
зусилля, спрямовані на напрямку повноцінної реалізації потенціалу регіонів, вмілого використання регіональних особливостей задля забезпечення загальнонаціонального оптимуму;
відновлення історичної справедливості (першочергово в питаннях, що стоять на заваді національній єдності та консолідації);
налагодження інтенсивного загальнонаціонального діалогу щодо шляхів досягнення та інструментів консолідації України.

До переліку суспільно-політичних пріоритетів належать зусилля, скеровані на гарантуванні свободи слова. Ті, хто сьогодні в Україні є владою, ще зовсім недавно зазнавали нещадного інформаційного пресингу. Вони не повинні "віддавати борги" за дзеркальним принципом, оскільки інформаційна тенденційність деформує масову свідомість, закріплює спотворене уявлення про дійсність, робить громадян заручниками світоглядних фантомів і деформацій, що в кінцевому висліді негативно впливає на суспільство в цілому, підриваючи його єдність, усвідомлення загальнодержавної мети і прийнятних засобів її досягнення.

повернутися до змісту

III. Органи державної влади

Ліберальна Україна обстоює природні, невід'ємні від людини і невідчужувані права. Державне (владне) втручання в приватне життя людей є прийнятним лише в тій частині й постільки, в якій і наскільки не суперечить, не заперечує і не скасовує принципи індивідуальної свободи. Надмірне втручання та регламентація державою індивідуального життя порушує фундаментальний принцип лібералізму - відповідальність людини за свій вибір.

Необхідно чітко визначити функції державних владних структур. Держава не повинна втручатися у життя людей там, де вони цього не потребують. Належний алгоритм суспільного життя полягає в тому, що громадяни делегують державі і владі функції дотримання закону, правопорядку, безпеки, захисту від зовнішньої агресії і т.ін.; держава ж, у свою чергу, звітує за делеговані їй громадянами функції. Інститут держави покликаний охороняти суспільний порядок, допомагати актуалізовувати потенціал правової держави і парламентаризму, захищати країну від зовнішньої агресії.

Держава повинна гарантувати рівність усіх громадян перед законом, рівні права та участь у політичному житті, а також рівність можливостей у соціально-економічній сфері, що в сукупності забезпечує реалізацію принципу справедливості як дотримання фундаментальних прав людини.

Ліберальна Україна вважає своїми суспільно-політичними пріоритетами принципи конституціоналізму, парламентаризму та правової держави. Ставлення Ліберальної України до органів державної влади зумовлене тим, наскільки держава і влада рахуються із зазначеними принципами у своїй практичній діяльності.

Найголовнішим, на переконання Ліберальної України, є дотримання принципу розподілу влад на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову, оскільки поєднання законодавчої та виконавчої влад неухильно призводить до авторитаризму та тиранії, те ж саме відбувається і у випадку зрощування судової влади із законодавчою чи виконавчою, а в разі злиття в одній особі чи соціальному інституті одразу трьох гілок влади суспільство має справу з найгіршим феноменом - деспотією.

У державі повинні панувати не окремі індивіди чи соціальні інститути, а закони. Основне функціональне призначення держави - регулювання відносин між політично рівними і вільними громадянами на основі якраз неухильного дотримання законів, що має гарантувати дотримання свободи людини, недоторканість її власності, а також гарантію інших прав людини і громадянина.

Слід всіляко сприяти участі широких кіл громадськості у формуванні та реалізації державної політики і законотворенні, утверджувати політичний плюралізм, відкритий діалог, конструктивну співпрацю та солідарну відповідальність - в такий спосіб буде подолана відчуженість механізму державної влади від життєвих потреб кожного громадянина.

Ліберальна Україна наполягає на необхідності кардинального оновлення влади, зміни не лише персоналій, а й самих принципів функціонування влади. Владу треба істотно наблизити до народу, дати якомога більше прав і важелів у ті її сегменти, з якими людина безпосередньо контактує у повсякденному житті. Досягти зазначеної мети можна лише в тому випадку, якщо дії влади будуть транспарентними, прозорими й публічними (за принципом контрасту з попереднім політичним режимом), а також концептуально й аргументаційно вивіреними.

Метою перетворень, здійснюваних новою владою України, має стати реалізація політики:
по-перше, ефективної як функціонально, так і інструментально; по-друге, прозорої, зрозумілої та прийнятної для громадян України; по-третє, когерентної і гармонізованої з вибором на користь європейської інтеграції України.

За відсутності високого рівня довіри до влади неможливо здійснити системні і широкоформатні перетворення, яких Україна конче потребує. Новій владі України слід скерувати істотні зусилля на кардинальне поліпшення суспільного реноме владної вертикалі, яке зазнало істотної девальвації і компрометації на рівні масової свідомості протягом попереднього десятиріччя.

повернутися до змісту

IV. Регіональна політика і самоврядування

Україна перейде до системи дієвої влади лише у разі доповнення ефективної державної влади дієздатним місцевим самоврядуванням. Це поверне народові роль ініціативного суб'єкта в системі організації влади.

На рівні місцевого самоврядування слід домогтися оптимального балансу прав і відповідальності кожного органу місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього обов'язків. Також слід визначити оптимальний спосіб формування органів місцевого самоврядування.

Самоврядування виявиться ефективним і відповідальним лише в тому разі, якщо громадянин матиме в громаді значні права і обов'язки, якщо він знатиме їх і вмітиме ними ефективно оперувати з користю для себе, громади і суспільства в цілому. Дії органів місцевого самоврядування мають бути прозорими, фаховими і етично вивіреними. Всіма засобами людину слід заохочувати до активної, ініціативної участі у вирішенні місцевих проблем.

Першочергове завдання полягає в знаходженні оптимального, гармонійного балансу прав та обов'язків між органами державної влади і місцевого самоврядування. Їх повноваження треба істотно перерозподілити і чітко розмежувати.

Слід провести кардинальну децентралізацію влади, фінансів і повноважень. Така процедура має відбуватися в комплексі з реформою системи управління в цілому, оскільки за умов неефективної системи управління ефективно витрачати кошти неможливо.

Громада має стати фінансово спроможною. Село, селище та місто при формуванні свого бюджету повинні залежати лише від чинного законодавства і власної ініціативи, а не від примх та забаганок чиновників.

Слід істотно розширити податкову базу формування місцевих бюджетів, законодавчо затвердити мінімальний рівень бюджетних асигнувань для регіонів і територіальних громад. Сталий і прогнозований розвиток територіальних громад передбачає формування значної частини їх бюджету за рахунок власних податкових надходжень.

Нагального розв'язання потребує проблема порушення прав громадян з огляду на диспропорції в економічному розвитку регіонів. Розриви між деякими областями України за параметром ВВП складають три і більше разів. І це - без урахування Києва, який далеко попереду решти регіонів. Подібні економічні розриви не лише не притаманні Європі, а й суперечать цивілізованим принципам гомогенізації якості і стандартів життя. Тому подолання наявних диспропорцій набуває ознак стратегічного і неухильного завдання. Слід також впровадити державну програму відродження депресивних регіонів, передбачивши створення нових, високооплачуваних робочих місць передусім саме в цих регіонах.

Ще одне фундаментальне завдання - підвищення якості послуг, які людина отримує від держави. На місцевому рівні, на якому людина, власне, й повинна одержувати від держави послуги, у бюджетах практично нема коштів для розвитку. Звідси - той стан занедбаності, з яким ми маємо справу у більшості випадків.

Вихід полягає в істотній децентралізації влади, розвитку економічної ініціативи на місцях, зміні податкової і бюджетної політики на користь місцевих громад. Надання державних і громадських послуг у якомога більшій мірі треба передати місцевим громадам. Державним органам слід припинити управляти там, де це може і хоче ефективно робити місцева громада.

Оптимальна взаємодія державної влади та місцевого самоврядування сприятиме створенню умов розвитку громадянського суспільства та соціально відповідального бізнесу. За відсутності реального місцевого самоврядування подальший розвиток України як демократичної держави з комфортним проживанням та безпекою її громадян неможливий.

Рівень життя громадянина повинен залежати в першу чергу від того, яке керівництво він сам обере для своєї громади - села, селища, міста. Ставлячи на чільне місце людину з її конкретними проблемами, Ліберальна Україна проголошує: "Сильна й заможна громада - сильна й заможна Україна."

повернутися до змісту

V. Економічна політика

На переконання Ліберальної України, головне завдання економічної політики України полягає в побудові конкурентноспроможної економіки, захисті інтересів українських товаровиробників не шляхом протекціонізму, а засобом підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції в сучасних умовах.

Наступний пріоритет економічної політики - невпинне нарощування доходної частини бюджету країни, визначення пріоритетних для прискореного розвитку економіки галузей та їх першочергове фінансування.

Захист прав і свобод громадян, досягнення європейської якості життя можливе лише завдяки сталому економічному зростанню України. Нам потрібні дієві механізми випереджаючого нарощування економічної потужності за рахунок:

створення якомога привабливішого інвестиційного клімату, збільшення інноваційно-інвестиційного ресурсу, залучення як зовнішніх, так і внутрішніх інвестицій з метою широкого впровадження високих технологій для виробництва конкурентоспроможної продукції та створення нових робочих місць;
кардинального оновлення основних фондів;
створення реального конкурентного середовища, ліквідації всіх видів пільг та преференцій;
прискореного розвитку дрібного і середнього бізнесу та підприємництва, зняття перешкоди для всіх, хто хоче відкрити власну справу, сприяння підприємницькій ініціативі. Спрощення механізмів регулювання підприємницької діяльності з метою нейтралізації одного з основних джерел хабарництва та зловживань. Кредитування та розвиток малого підприємництва, створення нових робочих місць;
спрямування економічної політики на розвиток першочергово внутрішнього ринку;
законодавчого визначення методів та методик приватизації високорентабельних галузей та підприємств. Роздержавлення слід проводити прозоро, враховуючи інтереси суспільства та зберігаючи державний контроль над стратегічними об'єктами і галузями (зокрема, сировинною, горілчаною та тютюновою), чітко регламентуючи реприватизацію підприємств у випадку невиконання ними інвестиційних зобов'язань;
підвищення конкурентоспроможності українського експорту;
ефективного використання унікального геостратегічного та колосального транзитного потенціалу України;
переорієнтації індустріального шляху розвитку України на інноваційний - з пріоритетним використанням високих технологій та інтелектуального потенціалу нації і світу в цілому;
запровадження справедливої податкової системи, яка передбачає зниження і спрощення податків, надання процедурі сплати податків максимальної прозорості. Поступове, але неухильне зниження рівня оподаткування фонду заробітної плати. Доведення рівня заробітної плати в структурі собівартості продукції до 50%;
забезпечення прозорості, ефективного контролю і суспільної результативності бюджетного процесу та бюджетів усіх рівнів. Бюджетні ресурси повинні спрямовуватися першочергово на завдання економічного зростання. З цією метою слід підвищувати інвестиційну складову бюджетних асигнувань;
легалізації вивезених коштів засобом амністії на справедливих умовах. Паралельно з законом про амністію коштів повинні функціонувати санкції за приховування коштів від декларування;
протидії тіньовій економіці та корупції, які стримують розвиток легального бізнесу.

Слід якомога швидше розрахуватися з усіма зовнішніми та внутрішніми боргами України, оскільки наявність боргів підриває суверенітет, свободу і гідність як держави, так і суспільства в цілому.

Першочергово держава повинна повернути борг своєму головному кредитору - народу. Зробити це вона може акціями успішних підприємств зі свого державного пакету, нерухомістю та цінними паперами. Тобто віддавати слід не "порожні" гроші, а їхню прибуткову спроможність, внаслідок чого будуть реально захищені фінансові резерви народу від будь-яких ризиків - інфляції, спекулятивних процентних ставок, незбагненних індексів перерахунку тощо. Громадяни отримають змогу спрямувати такі кошти на сплату будь-яких розрахунків.

повернутися до змісту

VI. Село і аграрна політика

Ліберальна Україна виходить з принципової тези: хлібороб повинен стати господарем на власній землі.

Доцільно закріпити приватну власність на землю як необхідну передумову піднесення села. Земля - це товар, який може продаватися, купуватися і передаватися у спадок власником. Необхідно законодавчо забезпечити права користування, продажу і передачі у спадок земельних ділянок. Водночас треба забезпечити ретельний контроль за використанням сільськогосподарських земель за призначенням, передбачивши відчуження земель у власників у випадку їх нераціонального або нецільового використання.

Ефективні перетворення не селі можливі за рахунок пріоритетного розвитку фермерських господарств, з урахуванням економічної, соціальної та кліматичної специфіки. Слід сприяти створенню великих сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств як найбільш ефективних з точки зору використання техніки, інфраструктури тощо.

Необхідно створити нормативну базу, яка гарантуватиме справедливий паритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, зробити фінансові ресурси доступними для селян.

В Україні 18 млн. громадян живуть у селах і селищах. Вони ніколи не одержували тих комунальних, транспортних та інших послуг, які мають жителі міст. Це - очевидна соціальна несправедливість, яку треба якомога швидше виправляти. Першочергові зусилля слід скерувати на вирівнювання фактичного статусу працівників сільськогосподарських та промислових підприємств: у пенсійному забезпеченні та соціальному страхуванні, газо- і енергозабезпеченні, медичному обслуговуванні та освіті. На селі слід інтенсивно будувати сучасну транспортну інфраструктуру, завершити газифікацію і телефонний зв'язок.

повернутися до змісту

VII. Соціальна сфера, політика в галузі охорони здоров'я, сім'ї, молоді та дитини

Ліберальна Україна обстоює тезу, згідно з якою справедливість передбачає загальноприйняті закони та принципи, що гарантують і забезпечують права та свободи всіх без винятку громадян. Ліберальна Україна наполягає на принциповості відмінностей між фундаментальними та соціальними правами: якщо фундаментальними правами людина наділена з моменту народження, то соціальні права набувають свого правового статусу лише в результаті законотворчих процедур. Тому Ліберальна Україна віддає перевагу рівності можливостей, оскільки вони безпосередньо замикаються на фундаментальні права, перед соціальною рівністю, яка є похідною від соціальних прав.

Попри пріоритет фундаментальних прав перед соціальними, Ліберальна Україна визнає, що системне й ефективне з точки зору суспільної прийнятності реформування всіх сфер життєдіяльності України можливе лише за умов дотримання норм соціальної справедливості.

Необхідно створити ефективну, всеохоплюючу систему соціального захисту і підтримки населення за участю як державних, так і недержавних структур. Функціонування такої системи передбачає соціальне страхування працюючих, пенсійне страхування громадян за віком, у зв'язку з інвалідністю або втратою годувальника, а також матеріальну допомогу малозабезпеченим та соціально вразливим верствам населення.

Пріоритетним завданням найближчих років має стати рішуча і неухильна боротьба з бідністю. З цією метою слід всіляко заохочувати і мотивувати підприємницьку ініціативу громадян, створювати нові напрямки і центри економічного зростання, заохочувати бізнес.

Нагальною проблемою на середньотермінову перспективу України є боротьба з безробіттям: необхідно істотно нарощувати як кількісні, так і якісні параметри робочих місць. Щороку слід створювати близько мільйона робочих місць з метою повернення в Україну її громадян, що перебувають на заробітках за кордоном.

Серед пріоритетів соціальної політики України на коротко- та середньо термінову перспективу треба виокремити такі:

розширене будівництво соціального житла і забезпечення ним населення за доступними цінами;
кардинальне скорочення строків повернення втрачених заощаджень громадян;
розширення конкуренції на ринку комунальних послуг, покращення їхньої якості і зниження собівартості;
покращення соціального захисту інвалідів, ветеранів, дітей-сиріт, безпритульних;
надання державної підтримки тим, хто виховує дітей або доглядає людей похилого віку.

Першочерговими завданнями системи охорони здоров'я Ліберальна Україна визнає:

створення надійної системи охорони здоров'я, покриття витрат на лікування головним чином за рахунок медичного страхування;
забезпечення кожному громадянину гарантованого переліку безоплатних медичних послуг;
гарантування надання невідкладної медичної допомоги в державних медичних закладах;
впровадження інституту сімейних лікарів.

У галузі молодіжної політики, материнства і дитинства Ліберальна Україна стверджує нагальну потребу:

всебічної соціальної підтримки молодих сімей, материнства та дитинства;
визнання на державному рівні виховання дитини важливою суспільною діяльністю, яка повинна належним чином оцінюватися і оплачуватися; запровадження оплати звільненої праці з виховання дитини одним із батьків в обсязі щонайменше прожиткового мінімуму;
ліквідація дитячої безпритульності, забезпечення пріоритетного розвитку дитячих будинків сімейного типу;
дієвої підтримки молоді в оволодінні освітою та професією, у розв'язанні неухильних матеріальних і життєвих проблем, кредитування за низькими кредитними ставками будівництва або купівлі житла кожній молодій сім'ї.

повернутися до змісту

VIII. Наука та освіта

У сфері освіти та науки Ліберальна Україна наполягає на необхідності:

інтенсивного реформування освітньої галузі, створення умов, за яких найкращі вітчизняні студенти та науковці не матимуть потреби залишати Україну;
реалізації права на отримання якісної освіти;
нарощування посиленими темпами матеріально-технічної бази дошкільних, загальноосвітніх закладів та вузів;
визначення переліку стратегічно важливих для розвитку України спеціальностей та створення для їхньої фінансової підтримки спеціального державного фонду;
гарантованого працевлаштування випускників навчальних закладів, розробки системи заохочення організацій, які підтримують заклади освіти, стимулювання підприємств, які надають робочі місця випускникам без досвіду роботи;
кардинального зміцнення системи виділення бюджетних коштів на науку та освіту, фінансування у повному обсязі фундаментальної науки та впровадження високих технологій;
відновлення поваги в суспільстві до професій вчителя та науковця засобом підвищення оплати праці до рівня середнього по промисловості;
забезпечення інтенсивного розвитку науково-дослідних робіт, проведення інноваційної політики в галузі освіти та науки, пріоритетне фінансування фундаментальної і академічної науки, прикладних досліджень за принципом "наука - нові технології - промислове впровадження", підвищення ролі науки у розробці і впровадженні перспективних технологій світового рівня.
модернізації інформаційного середовища, всебічної і неухильної реалізації права особи на отримання інформації, вільної торгівлі "ноу-хау", патентами, ліцензіями тощо.

повернутися до змісту

IX. Духовна, національно-культурна, релігійна сфера

Ліберальна Україна виходить із принципового постулату щодо права кожного індивіда, етносу і нації на повноцінний національно-культурний і в цілому духовний розвиток. Кардинальні економічні та соціально-політичні перетворення, оновлення і модернізація українського суспільства, на переконання Ліберальної України, взагалі неможливі за відсутності:

умов для всебічного національно-духовного розвитку особистості;
популяризації та підтримки національних культурних надбань;
можливостей для задоволення національних культурних потреб усіх етнічних груп, які живуть в Україні;
неухильного дотримання законів, які забороняють пропаганду аморальності та насильства.

Ліберальна Україна вважає, що особливого значення в умовах посттоталітарного суспільства (яким, безперечно, є сучасна України) набуває відновлення історичної справедливості і цілеспрямоване виправлення численних деформацій духовної, національно-культурної та релігійної сфер, що мали місце в минулому. Оскільки ж, по-перше, українська духовність зазнала чи не найбільшої наруги в часи тоталітаризму, по-друге, на відміну від інших етносів українське національно-культурне середовище може розраховувати на повноцінний розвиток лише в умовах Української держави, то Ліберальна Україна наполягає на повному і всебічному національно-духовному відродженні української культури.

Ліберальна Україна обстоює принципи відокремлення церкви від держави, свободи совісті та віросповідання.

повернутися до змісту

X. Екологічна політика

Ліберальна України вважає, що забезпечення сталого соціально-економічного розвитку можливе лише за умови виваженої, концептуально збалансованої екологічної політики, яка гарантує право на здорове, екологічно повноцінне життя людини. З цією метою слід:

неухильно дотримуватися вимог Закону України "Про охорону навколишнього середовища", інших природоохоронних законів та підзаконних актів, у тому числі Орхуської Конвенції "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля", а також привести українське екологічне законодавство у відповідність до європейських вимог та норм;
запровадити ефективну систему захисту і відновлення навколишнього середовища, неухильно збільшувати площі лісів, парків та національних заповідників;
істотно вдосконалити фінансово-фіскальні механізми природо-охоронної діяльності, стимулювати виробництво екологічно чистих продуктів харчування;
прискореними темпами впроваджувати систему екологічного мислення як важливої складової освіти і культури;
вивести екологічно небезпечні промислові об'єкти за межі населених пунктів;
забезпечити радіаційну безпеку, впровадити відповіді міжнародні стандарти, систему страхування та запобігання ризикам радіаційного забруднення;
раціонально використовувати природні родовища, земельні і водні ресурси;
фінансувати за рахунок бюджетів усіх рівнів лише екологічно небезпечні проекти та роботи.

повернутися до змісту

ХІ. Зовнішня політика

На переконання Ліберальної України, зовнішня політика України має вибудовуватися на принципах миру, взаєморозуміння і добросусідства. Зовнішньополітична сфера України покликана відстоювати національні інтереси, бути чесною, прозорою, послідовною і передбачуваною.

Світ виявляє стійку зацікавленість Україною: про нас говорять як про країну-лідера всього східноєвропейського регіону. Завдання полягає в тому, щоб перетворити цю зацікавленість у стабільний і багатопрофільний інтерес до України. Аби належним чином виправдати зовнішньополітичні сподівання, Україні треба гідно відповісти на виклик сучасності: пропонувати ефективні й переконливі ініціативи регіонального та всесвітнього формату.

Послідовно втілюючи в життя принцип і неухильний пріоритет свободи, Ліберальна Україна є послідовним і категоричним прихильником права на національно-державне самовизначення.

повернутися до змісту

ХІІ. Національна безпека та оборона

Ліберальна Україна наполягає на першочерговому забезпеченні енергетичної безпеки країни засобом диверсифікації джерел постачання енергоресурсів. Україні також слід здійснити кардинальний перехід на наукоємні, енерго- та ресурсозберігаючі технології в промисловості, всебічно впроваджувати альтернативні види енергії.

Необхідно здійснити ефективну взаємодію зовнішньо- і внутрішньополітичних економічних, соціальних, інформаційних та інших складових системи національної безпеки з метою недопущення порушень прав і свобод людини, захисту національних інтересів України.

Ліберальна Україна виходить із концептуальної тези, згідно з якою Україні слід прагнути максимальних параметрів як власної безпеки, так і безпеки вищого рівня масштабування. Тому наша країна зобов`язана брати якомога активнішу, ефективнішу участь у будь-яких структурах, покликаних сприяти міжнародному миру та безпеці.

Для України, яка добровільно відмовилася від третього за потужністю ядерного арсеналу в світі, кожна міжнародна ініціатива, котра прискорює ядерне роззброєння або девальвує можливості використання ядерних арсеналів, є не лише прийнятною, а й загалом такою, що заслуговує на всебічну підтримку.

Українська військова доктрина потребує фундаментального доопрацювання з метою створення мобільної, добре озброєної і професійної армії, здатної дати ефективну відсіч загарбнику. Тому реформуванню армії треба приділити особливу увагу, маючи на меті пріоритет нарощування боєздатності за рахунок:

комплектування професійної армії за контрактом;
забезпечення її найсучаснішими видами озброєння і військової техніки;
підвищення рівня бойової підготовки особового складу.

Проблеми реформування Збройних Сил України зокрема і досягнення прийнятного рівня національної безпеки і оборони в цілому заслуговують на публічне, прозоре, аргументоване викладення. Це зумовлено тим, що популізм попереднього владного режиму і його спроби видати бажане за дійсне ввели українське суспільство в оману щодо захищеності від агресії ззовні. Йдеться, зокрема, про концепцію позаблоковості, яка в умовах сучасної України, з огляду на обмеженість ресурсного потенціалу країни, не в змозі забезпечити громадянам необхідний і достатній рівень національної безпеки і оборони. Відтак, нагального значення набуває необхідність блокової визначеності України.

Національні інтереси України стосовно НАТО повинні бути визначені з огляду на ту роль, яку Північноатлантичний Альянс відіграє нині й відіграватиме в оглядовій перспективі у справі підтримання міжнародного миру, стабільності й безпеки, сприяння оптимізації клімату довіри, вироблення підходів до проблем роззброєння і контролю над озброєннями та запобігання поширенню зброї масового знищення. Розвиток тісних стосунків з НАТО безперечно вигідний для України, оскільки є надзвичайно вагомою і ефективною зовнішньою гарантією національної безпеки нашої країни.

До переліку істотних аргументів на користь співпраці України з Північноатлантичним Альянсом треба віднести глибоко вкорінену в організаційних структурах НАТО ліберальну політику консенсусу та демократичного прийняття рішень. НАТО існує не для збереження влади тієї чи іншої держави чи політичного режиму, а заради відстоювання ідеалів, яким влада покликана слугувати. Такі ідеали ґрунтуються на цінностях поваги до прав людини, верховенства права, демократії, свободи слова, ринкової економіки тощо. Йдеться про цінності, які цілком поділяються світовим лібералізмом узагалі і Ліберальною Україною зокрема.

повернутися до змісту

Символіка партії

Рекламні відеоролики


	© 2000-2005 Ліберальна Україна. Всі права захищені