Доповідь голови партії - Партія Ліберальна Україна

УКР

РУС

ENG

ПРОГРАМНІ ЗАСАДИ

	Програма

	Статут

	Історія

	Членство в партії

СТРУКТУРА

	Керівництво

	Керуюча рада

	Ревізійна комісія

	Регіональні організації

СИМВОЛІКА

З'ЇЗДИ

	V з'їзд Ліберальної України

	VII з'їзд Ліберальної України

ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

	Наукові конференції

	Лібералізм у світі

	Лібералізм в Україні

ПРЕС-ЦЕНТР

	Новини

	Анонси

	Заяви

	Виступи/Інтерв'ю

	Преса про нас

ФОТОГАЛЕРЕЯ

КОНТАКТИ

Пошук по сайту

Доповідь Павла В'ялова на V з'їзді партії

Дорогі друзі! Колеги! Однодумці! З часу попереднього з'їзду нашої партії минуло лише два місяці. Зрозуміло, скликання чергового з'їзду можливе лише з огляду на істотну суспільно-політичну динаміку та наявність організаційних питань, які потребують невідкладного вирішення і затвердження з'їздом. На даний час обидві умови склалися.

Що стосується суспільно-політичної ситуації в Україні, то загалом вона розвивається надзвичайно динамічно. Найбільш резонансними точками є рівень ефективності кадрових призначень, дієздатність влади і на загальноукраїнському, і на регіональному рівнях, а також рівень монолітності влади. Народ формує своє ставлення до сучасної політичної дійсності в Україні на підставі двох оцінок: по-перше, функціональної дієздатності влади, по-друге, обґрунтованості претензій представників колишньої влади на роль ефективної опозиції.

Почну з другого аспекту: довіра до колишньої влади (у розрізі як політичних сил, так і окремих персоналій) продовжує знижуватися. Цей процес не має ознак лавиноподібності, але він невпинний і ще не перетнув точку зворотного відліку. На сьогодні реаліями таких донедавна потужних партій, як СДПУ(о) та Партія регіонів, є масовий вихід партійців з їхніх лав, особливо на регіональному рівні. Це - закономірний наслідок політичного банкрутства, що настало в результаті безвідповідального правління попередніх років.

Що стосується функціональної дієздатності влади, то її пріоритетними завданнями у суспільно-політичній сфері мають стати:

- чітке й концептуально переконливе забезпечення намірів, рішень та кадрових призначень. Народ щиро прагне зрозуміти алгоритм дій нової влади, але йому не завжди це вдається (і здебільшого не з його вини і не через ментальну неспроможність зрозуміти мотивацію влади);

- прозорість і аргументованість усіх суспільно-політичних перетворень. Якщо, наприклад, комусь із представників влади дуже кортить назвати конкретну й остаточну кількість підприємств, приватизаційні процедури яких підлягають перегляду, то слід подбати хоча б про пояснення принципів їх відбору, а також про те, які судові рішення ухвалено з цього приводу, оскільки йдеться про виключні повноваження судової гілки влади.

Або ж якщо хтось з урядовців театрально рве на собі сорочку, не погоджуючись з "методами адміністративного тиску", наполягаючи на застосуванні "ефективних ринкових механізмів", то йому не слід зупинятися на півдорозі, а варто довести справу до кінця і таки ощасливити розгублений народ конкретними й ефективними ринковими механізмами - і бажано, щоб внаслідок застосування таких механізмів м'ясо і нафтопродукти подешевшали, а не подорожчали у півтора-два рази.

Ліберали завжди обстоювали і будуть обстоювати застосування ефективних ринкових механізмів, але вони також добре розуміють, що в умовах неринкового середовища, за відсутності нормальної конкуренції, за наявних монополізму, картельних змов і хабарництва дія ринкових механізмів часто в принципі неможлива. Тому вимога їх застосування справедлива, але за умови обґрунтованого підтвердження наявності повноцінного ринку. Інакше це скидається на те, що народу знову пропонують напівправду, яка, як відомо, часто буває гіршою, ніж відверта брехня.

Поза сумнівом, за наявності належного концептуального забезпечення, прозорості й переконливості прийнятих рішень та кадрових призначень автоматично відпаде більшість непорозумінь та факторів недовіри до влади, а отже, й до держави в цілому. Таким чином, доходимо висновку, що метою суспільно-політичних перетворень в Україні в оглядовій перспективі має стати реалізація політики:

по-перше, ефективної і функціонально, й інструментально;

по-друге, прозорої, зрозумілої і прийнятної для громадян України;

по-третє, гармонізованої з вибором на користь європейської інтеграції України.

Шановні друзі! Безперечна перевага такої політики полягатиме в тому, що задовольняючи національні інтереси народу України, вона цілком відповідатиме вимогам лібералізму.

* * *

Серед основних суспільно-політичних проблем сучасної України слід відзначити:

- наявність суспільно-політичного розколу у країні. Хоча розмежування суспільства за багатьма факторами відбулося ще під час передвиборчої кампанії наприкінці минулого року, воно й досі дається взнаки (зокрема, за даними соціологічних опитувань, наявність суспільно-політичного розколу України нині визнають 44% громадян, тоді як не визнають - 40%);

- непереконливість і неприйнятність для значної частини українського народу багатьох кадрових призначень, здійснених новою владою впродовж кількох попередніх місяців, а також загальна необґрунтованість, незрозумілість пріоритетів влади - особливо на регіональному та місцевому рівнях;

- невизначеність у тому числі в правовому аспекті, реприватизаційних процесів і процедур (йдеться не лише про долю трудових колективів підприємств, а й про наслідки таких дій для бюджету країни);

- відсутність концептуальної єдності окремих сегментів та персоналій влади щодо ієрархії суспільно-політичних цілей та засобів їх досягнення.

Детальніше зупинюся на найбільш драматичному аспекті президентських перегонів - актуалізації проблеми консолідації українського суспільства. З одного боку, не можна погодитися з твердженнями, що сучасну Україну роздирають внутрішні протиріччя. Ні, ситуація не настільки трагічна, адже значна частина протистоянь, які відбувалися під час заключної фази президентських виборів, були штучно ініційовані й інспіровані тими політичними силами, які розуміли, що програють, проте ніяк не хотіли з цим змиритися.

З другого боку, помиляються й ті, хто намагається подати стан справ у винятково рожевих тонах. Це також не відповідає дійсності, оскільки навіть інспіровані на світоглядно-цивілізаційних засадах протистояння спрацювали лише тому, що були в принципі можливими за умов сучасного суспільно-політичного, світоглядно орієнтаційного і в цілому ментального формату масової свідомості громадян України.

Відтак, маємо всі підстави стверджувати, що стан справ з національною консолідацією в Україні хоч і не є трагічним, проте залишається доволі проблемним та драматичним. А отже, він потребує енергійних і ефективних кроків у напрямі істотного підвищення рівня національної консолідації: слід підвести риску під минулим і зосередити всі зусилля на досягненні гідного майбутнього, яке буде оптимальним і спільним для кожного громадянина України, незалежно від політичних уподобань, регіону проживання, національності, конфесійної належності, мови, віку, статі тощо.

Ефективним інструментом національної консолідації України має стати нова регіональна політика. Її безперечним пріоритетом повинна бути виразна регіональна акцентованість владно-управлінських повноважень. Значну частину тих механізмів і управлінських функцій, які досі стійко асоціювалися з централізованим виконанням державою своїх функцій, надалі можна і треба передавати в регіони. Це дасть змогу значно скоротити дублюючі управлінські ланки і забезпечить вплив територіальних громад на прийняття важливих державних рішень. Для регіональних влад така новація не лише означатиме високу довіру до них центральної влади, а й стане прискіпливим тестом на функціональну зрілість і компетентність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Проблема полягає в тому, що на сьогодні самоврядування як право місцевих громад самостійно вирішувати актуальні проблеми свого життя в Україні де-факто реалізується лише на рівні середніх та великих міст. Органи місцевого самоврядування низового рівня не мають достатніх можливостей, насамперед фінансових, для розв'язання проблем своїх територіальних громад. Крім того, чинне законодавство залишає багато можливостей для втручання органів державної влади у самоврядні функції. Як наслідок - там, де міські голови виявляли "неслухняність", за минулого владного режиму їх легко усували з посад (лише протягом 2004 року достроково було припинено повноваження майже 50 міських, селищних та сільських голів).

Сьогодні ситуація змінилася на краще, однак залишилися можливості втручання держави у самоврядні функції. Отже, проблема ця й досі актуальна і потребує якомога швидшого розв'язання. Відтак, не слід дивуватися, чому відсутня справжня зацікавленість місцевих громад у формуванні якісної самоврядної влади (ілюстрацією може слугувати поширений принцип "від нас нічого не залежить").

Негативним чинником залишається також недостатня політична структурованість суспільства на рівні територіальної громади. Часто місцева влада не віддзеркалює погляди більшості виборців, об'єднаних у структурах громадянського суспільства (осередках партій, громадських організаціях, асоціаціях, товариствах та ін.), а формується під впливом місцевих номенклатурних чи навіть криміналізованих кланів. Така влада за своєю природою є неефективною, нездатною дбати про громадський інтерес. Це призводить до зниження якісного рівня влади на місцях, до її неспроможності забезпечувати потреби громадян і діяти в інтересах суспільства.

Незаперечно й інше: розумна, сильна державна влада стимулюватиме оптимальну децентралізацію і розвиток місцевого самоврядування. На жаль, донедавна ситуація в Україні була діаметральна протилежною: слабка й дискредитована центральна влада робила все, щоб реальне місцеве самоврядування так і не відбулося. Робила це цілком свідомо і цілеспрямовано, оскільки сильне місцеве самоврядування неодмінно поховає той політичний режим, який не спирається на підтримку людей. Саме в цьому полягає відповідь на запитання, чому колишня влада забирала у місцевого самоврядування права й ресурси, залишаючи натомість лише обов'язки і хронічні проблеми.

Щоб підкреслити глибину проблем і драматизм становища місцевого самоврядування, наведемо низку промовистих цифр: рівень річного бюджетного забезпечення місцевого самоврядування на душу населення у Швеції становить 2500 євро, в Чехії та Польщі - близько 1600, в Україні - трохи більше 100 євро. Причому якщо у Києві цей показник сягає майже 400 євро, то в обласному центрі Хмельницькому - 20, а в районному Старокостянтинові - лише 8. Це свідчить про відсутність елементарних можливостей, економічних інструментів у руках місцевої влади для розв'язання нагальних проблем.

Можна з упевненістю стверджувати: якщо найближчим часом Україна не виправить ситуацію у сфері політики регіонального розвитку, то на нас чекатиме латиноамериканський результат - більш-менш заможні мегаполіси на тлі злиденної країни. Саме тому питання докорінної реформи місцевого самоврядування є нагальною необхідністю для України. Якби ми здійснили ці реформи ще в середині 1990-х років, то сьогодні не пасли б задніх серед країн Східної Європи, не вибудовували б гарячкових планів вступу до Євросоюзу, а вже були б повноцінними його членами.

Тому необхідно якомога швидше відродити функціональне самоврядування на рівні районів і областей. Обласні державні адміністрації повинні зберегти лише окремі, чітко визначені функції контролю за дотриманням законодавства України та виконанням на території області загальнодержавних програм.

Також має бути законодавчо врегульована практика делегування органам місцевого самоврядування окремих державних функцій. І будь-яке делегування державних повноважень обов'язково має бути підкріплене фінансовими ресурсами.

Влада повинна забезпечити чітке розмежування компетенцій і відповідальності між різними рівнями державної влади та місцевого самоврядування. Це означає, що кожен повинен займатися своєю справою, замість того, щоб втручатися у чужі повноваження. Як наслідок -зросте відповідальність кожного рівня влади за ефективне виконання функцій, покладених на нього законом. Зрозуміло, що такі зміни потребують оновлення законодавчої бази.

Ще одним завданням загальнодержавного значення має стати зміцнення правової захищеності органів місцевого самоврядування, підвищення правових гарантій для сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад. Єдиною підставою для дострокового припинення повноважень обраних посадових осіб місцевого самоврядування може бути доведене порушення закону, підтверджене вироком суду. Таким чином, місцеве самоврядування нарешті отримає захист від адміністративного тиску "згори".

Держава повинна підтримати місцеві громади в усіх сферах життєдіяльності, дати їм широкі повноваження з метою реалізації їхнього потенціалу. Тому перед урядом мають бути поставлені чіткі завдання з підготовки і здійснення судової, бюджетної, податкової, пенсійної, житлово-комунальної реформ, а також нагальних перетворень у сферах освіти та охорони здоров'я. Розвиток місцевого самоврядування має стати загальнодержавним пріоритетом.

Вважаю за необхідне зупинитися на ще одному вкрай важливому для принципів лібералізму і перспектив партії аспекті. Йдеться про те, що критерієм вступу до ЄС є недвозначна констатація: основними суб'єктами політичної системи України мають стати політичні партії, які покликані відігравати провідну роль у функціонуванні і законодавчої, і виконавчої гілок влади.

Виходячи з цього, ми визначаємо побудову повноцінної партійної системи ключовим напрямом політичних перетворень, спрямованих на подальшу демократизацію Української держави та розвиток громадянського суспільства. Саме політичні партії покликані належним чином реалізувати функцію народу як єдиного джерела влади в Україні, ефективно здійснювати її через органи державної влади і місцевого самоврядування. Забезпечити вирішення цих завдань можна лише за наявності розвиненої та потужної партійної системи, яка базуватиметься на загальноприйнятих демократичних цінностях і відповідатиме європейським стандартам.

На жаль, найбільшою вадою дотеперішнього політичного життя України було якраз штучне розмивання владою партійно-політичного фундаменту. Одразу після здобуття Україною державної незалежності адміністративна система почала докладати всіх зусиль, аби позбутися конкурента в особі партій. Це робилося шляхом клонування ідейно безликих центристських партій, а також через розмивання ідеологічної виразності правих та лівих політичних сил. Як наслідок - псевдобагатопартійність дискредитувала саму ідею партійної багатоманітності, заплутала політичну свідомість українського народу, сформувала його стихійну аполітичність, що в кінцевому підсумку стало соціально-психологічною основою для подальшого панування адміністративної системи з усіма її ганебними рисами - безвідповідальністю, "телефонним правом", ротацією дискредитованих владних угруповань і персоналій, поглибленням прірви між владою та народом.

* * *

Драматична динаміка сучасного суспільно-політичного життя - не єдина причина, що спонукала до скликання з'їду. Останнім часом на повен зріст постала проблема політичної виразності, упізнаваності нашої партії як на тлі українського політикуму загалом, так і серед інших ліберальних партій зокрема.

Хтось може зауважити, що політичної виразності треба досягати засобами яскравих політичних ініціатив і проектів. Звичайно, таке зауваження цілком слушне. Однак не слід ігнорувати й ту обставину, що для політично неосвіченої і необізнаної частини суспільства велике значення має виразність навіть формальних атрибутів партії, наприклад її назви. Нехтувати цією особливістю суспільно-політичного життя за умов жорсткої політичної боротьби, яка очікується під час майбутніх парламентських виборів, ми вочевидь не маємо права, оскільки не виключено, що вирішальне значення матимуть саме голоси політично необізнаної частини електорату.

На жаль, як засвідчують експертні оцінки, назва ЛПУ(о) виявилася невдалою через два негативні стереотипи, які існують в українській масовій свідомості автономно, незалежно і безвідносно до діяльності нашої партії. Перший стереотип зумовлений роздробленістю ліберального політичного спектра України. Зокрема, серед усіх політичних партій, зареєстрованих в Україні, чотири мають у своїй назві терміни "партія" і "ліберальна". Ця обставина провокує негативне психологічне сприйняття ситуації, схиляючи масову свідомість до хибного висновку про неспроможність ліберального руху України запропонувати народу ідейно та організаційно об'єднавчий проект.

Другий стереотип пов'язаний з негативним сприйняттям літери "о" в абревіатурі. Значною мірою це наслідок політичного фіаско СДПУ(о). І хоча наша партія жодним чином не причетна до діяльності об'єднаних соціал-демократів, ця обставина все-таки не в змозі знівелювати стихійний негативізм сприйняття. Таким чином, напрошується очевидний висновок: ефективний вихід зі становища полягає у дистанціюванні від тих факторів, які провокують негативні стереотипи.

Зваживши багато варіантів розв'язання проблеми, ми дійшли висновку, що найбільш вдалою є назва "Ліберальна Україна". Такий варіант, по суті, виокремлює нашу партію серед інших політичних сил ліберального спрямування, наголошуючи на її об'єднавчих, загальноукраїнських інтенціях. Це вкрай важлива вимога для позитивного сприйняття партії громадянами України.

Логіка перегляду назви партії зумовлює також необхідність оновлення її Програми. У даному разі йдеться не так про формальний, як про змістовний аспект нової редакції, тобто про концептуальну стрункість і виразність, внутрішню логіку й узгодженість, послідовність викладення, аргументованість принципових положень з точки зору і вимог лібералізму, й інтересів сучасного українського суспільства.

* * *

Шановні друзі! Потреба підготовки нової редакції Програми партії зумовлена багатьма причинами, основними з яких є концептуальна недостатність попередньої редакції, її невідповідність суспільно-політичним реаліям сучасної України. Звичайно, програмний документ політичної сили ліберального спрямування, яка має на меті здобути місця в парламенті, не повинен ігнорувати невідповідності визначальним аспектам ідеологічної концептуалістики лібералізму, а також визначальним факторам політичного життя країни.

Тому ми свідомо пішли не на косметичне корегування попередніх програмних положень, а фактично розробили проект нової Програми. До речі, цей проект уже пройшов попередню експертизу в поважних академічних колах і отримав схвальні відгуки в середовищі провідних фахівців у галузі соціальної філософії, політології та іміджмейкінгу.

Нова редакція Програми відрізняється від Програми попередньої багатьма концептуальними новелами. Зокрема, в проекті нової редакції Програми:

а) хоч і стисло, проте достатньо аргументовано виписано світоглядні та ідейні пріоритети партії;

б) структуровано своєрідну ідеальну модель всеосяжної консолідації українського суспільства, що є вкрай важливим з огляду на розколотість політичної і в цілому масової свідомості громадян України за результатами попередніх президентських виборів;

в) запропоновано принципи і напрями кардинального підвищення ефективності діяльності влади;

г) детально розроблено аспект оптимізації регіональної політики шляхом істотного підвищення ефективності місцевого самоврядування;

ґ) визначено чіткі пріоритети економічної політики України, що забезпечать конкурентоспроможність нашої держави на світових ринках.

Сукупність зазначених концептуальних новацій робить нову редакцію Програми солідною і респектабельною, а претензії нашої політичної сили на гідне представництво в найвищому законодавчому органі України виправданими й переконливими.

Прийняття Програми в новій редакції неухильно передбачає внесення відповідних змін до Статуту партії. Перша зміна є автоматичною, вона полягає у заміні повної назви "Ліберальна партія України (оновлена)" та скороченої "ЛПУ(о)" назвою "Ліберальна Україна". Друга зміна покликана динамізувати роботу партії у передвиборчий період і передбачає скасування Політвиконкому партії, натомість запроваджується Секретаріат партії.

Шановні друзі! Цим партійним форумом ми підводимо символічну риску під минулим, чітко визначаючи пріоритети на майбутнє і шляхи досягнення мети. Я щасливий, що наші пріоритети співзвучні національним інтересам України, а засоби досягнення мети - принципам та ідеям лібералізму.

Віднині все - у наших руках! Тож бажаю вам наполегливості і натхнення!

Наш успіх буде успіхом усієї України! Нехай думка про це потроїть наші сили!

Символіка партії

Рекламні відеоролики


	© 2000-2005 Ліберальна Україна. Всі права захищені